Микола Будник
Мико́ла Петро́вич Бу́дник — народився у 1953, у с. Сколобів, Володарськ-Волинський район, Житомирська область. † 16 січня 2001, Ірпінь, Київська область.
Кобзар, панмайстер (панотець) Київського кобзарського цеху, бандурист, майстер народних музичних інструментів, художник, поет .
Творчий доробок
Відновив 17 типів традиційних народних інструментів. Серед них вересаївська кобза (по описаннях М. В. Лисенка), кобза по Рігельману, недбайлівська бандура, шоломовидні гуслі, деякі типи колісних лір тощо
Гуслі шоломоподібні роботи М.Будника (1992-93 рр.)
Кобза вересаївська, роботи М. Будника, 1994 р.
Разом із М. Й. Хаєм формально створив Київський кобзарський цех, де випробував традиційні форми кобзарювання в сучасних умовах, виступаючи на вулицях і майданах, біля церков монастирів та в інших людних місцях.
Автор підручника з виготовлення старосвітської бандури, вчитель багатьох нині відомих кобзарів.
Вчителі й учні
1980 — почав учитися грати на бандурі в Георгія Ткаченка, від якого перейняв кобзарську школу разом з Михайлом Хаєм, Володимиром Кушпетом, Миколою Товкайлом та іншими. Почав виготовляти бандури старосвітського типу.
Учнями М. Будника є, зокрема, Олесь Санін, Тарас Компаніченко, Тарас Силенко та Едуард Драч. Майстри народних інструментів, які є учнями М. Будника: Олександр Кіт, Руслан Козленко, Павло Зубченко, Іван Кушнір та інші.
Як художник зазнав впливу свого старшого друга Миколи Трегуба, з яким вони разом ходили на пленер із саморобними етюдниками —«тринами». Нерідко Микола Будник писав на акварельних роботах поетичні та інші тексти, що характерно також і для Трегуба.
Джерела
- Мішалов, В. Микола Будник — посмертна згадка // Бандура, 2001, ч. 75
- Мішалов В. Ю. Харківська бандура - Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті - (Серія Слобожанський світ)— Харків,- Торонто, 2013 –368с.