Ivan Kuchuhura-Kucherenko

From WikiBandura
Jump to navigation Jump to search
Ivan Kuchuhura Kucherenko (right).
Bandurist Vasyl Yemetz and I. Kucherenko (1908).
A NKVD document issued sentencing Kucherenko to death by firing squad.
Death mask of I. Kucherenko done by Fedir Yemetz.

Ivan Iovych Kuchuhura-Kucherenko (Template:Lang-uk) (July 7, 1878—November 24, 1937 was a Ukrainian minstrel (kobzar) and one of the most influential kobzars of the early 20th century. For his artistry he was awarded the title "People's artist of Ukraine" in 1919 and later "People's Artist of the Ukrainian Soviet Socialist Republic" in 1926.

Biography

Childhood

Ivan Kucherenko (or as he later became known, Kuchuhura-Kucherenko) was born on July 7, 1874 in the village of Murafa, of the Bohodukhiv Raion, in the Kharkov Governorate of the Russian Empire. At the age of 3, he became fully blind in his left eye and had some damage in his right eye. At the age of 8, he lost his father and became an orphan.

The young Kucherenko had exceptional musical talent which directed him to the lifestyle of a kobzar. He was apprenticed to the kobzar Pavlo Hashchenko and began to perform as a kobzar at the turn of the 20th century.

Education and performances

In 1902, Kucherenko participated in the 12th Archeological Conference held in Kharkiv where he was the youngest participant - at age 24.

The performance at the conference was organized by Hnat Khotkevych who noticed that the kobzar was exceptionally gifted artistically, and during the preparation of the concert, spent a considerable amount of time with him. This association with Khotkevych left a significant impression on Kucherenko as he was able to learn much from Khotkevych. Khotkevych wrote in his memoirs:

Template:Cquote2

In 1906, Kucherenko was performing at the market in Yekaterinoslav (now Dnipropetrovsk) and was heard by the renowned historian Dmytro Yavornytsky. Kucherenko's high artism left a deep impression on Yavornytsky. Yavornytsky wrote:

Template:Cquote2

He invited Kucherenko to his home and later sent him to Myrhorod to further master his bandura performance under the guidance of Opanas Slastion. For three months Kucherenko lived and studied at Slastion's house, where upon he returned to Yekaterinoslav and thanked the professor for his fatherly guardianship. Kucherenko demonstrated his newly acquired artistic skills to the professor, who was extremely satisfied, and very moved. Yavornytsky organized a concert for the kobzar in Yekaterinoslav, which was a resounding success and helped elevate the popularity of Kucherenko as an exceptionally talented folk singer.

In 1908, Kucherenko was invited to work as a teacher at the Mykola Lysenko's music school in Kiev. Here he worked for a period of 18 months. The work was difficult, and he was unable to continue it. He resumed his concertizing where he remained a master performer.

Kucherenko was a virtuoso player of the bandura and had an exceptional baritone voice which left an excellent impression on the audience. Khotkevych noted:

Template:Cquote2

In 1913, Kucherenko traveled to Saint Petersburg on the invitation of T. Pryvalov, on the recommendation of Hnat Khotkevych where he had over 40 concerts, mainly at educational establishments. After Saint Petersburg, Kucherenko was invited to Moscow by the "Kobzar" Society where he also performed at ethnographic concerts and evenings organized by the society.

In 1915, Kucherenko gave a highly successful concert at the Kharkiv Public Library.

During the brief period of Ukrainian independence, Kucherenko toured Ukraine with concerts supporting the government of Symon Petliura whom he knew personally. For his activity in supporting the government he was awarded the title "People's Artist of Ukraine" by the then Ukrainian government.

Soviet Period

During the Soviet period, Kucherenko was able to perform even more often. Initially the government supported many of these performances. In 1921, in the city of Bohodukhiv, a special concert was organized to celebrate his 25th anniversary of being a kobzar and he was one of the first artists to receive the prestigious title of People's Artist of the Ukrainian Soviet Socialist Republic in 1926.

After 1928 Kucherenko began to perform on the grave mound of Taras Shevchenko in Kaniv. In the 1930s it is known that he secretly became ordained as an orthodox priest in the Ukrainian Autocephaleous Orthodox Church.

Until recently his true date of death was not officially known. Soviet sources such as the Soviet Encyclopedia stated that he died in 1943 during the German occupation. Recently, it has become known that Kucherenko was arrested and after a period of 8 months of prolonged torture was finally shot by the NKVD in 1937. His body was buried in a mass grave on the territory of the KGB recreational facility in the area of Piatykhatky on the outskirts of Kharkiv.

Repertoire

Kucherenko's repertoire included six dumy (sung epic poems):

  1. Oleksiy Popovych (probably from Khotkevych)
  2. About the Poor Widow and her three sons
  3. Captives lament (from Slastion)
  4. Khmelnytsky and Barabash (from literary sources)
  5. The death of Bohdan Khmelnytsky (from literary sources)
  6. The death of the kozak-bandurist. (from Khotkevych)

Many of the texts of these dumy he learned from books, and the accompaniment he composed himself or sometimes borrowing from other bandurists. His repertoire also included numerous songs of literary origin and songs which he composed himself.

Template:Cquote

Khotkevych also noted that Kucherenko had lost much of his folk character in his renditions of Ukrainian folk songs.

References

  • Колесса Ф.. Melodii ukrayinskykh narodnykh dum – К.: Наукова думка, 1969. – С. 316
  • Danylenko, K. Narodnyi spivets-kobzar Ivan Iovych Kuchuhura-Kucherenko … ІМФЕ. Ф.8-к.3, од.зб.15, - Арк. 3-4, 1921
  • Danylenko, K. Narodnyi spivets-kobzar Ivan Iovych Kuchuhura-Kucherenko – “Selianskyi budynok”, Bohodukhiv, 1921 - P. 16.
  • Danylevskyi, K. Slavetnyi ukrayinskyi kobzar – Ivan Kuchuhura-Kucherenko (8 rokiv yak zamorduvaly NKVD) // UVAN, Template:Lang DP, Regensburg, 1946 - P. 7.
  • Danylevskyi, K. Petliura v sertsiakh i picniakh svoho narodu // Nakladom filii Tovarystva ukrayinskykh politychnykh v’iazniv v Regensburzi, 1947 - P. 11.
  • Danylevskyi, K. О. Professor Petliura v sertsiakh i picniakh svoho narodu // Vidbytka z Narodnoho Slova, Pittsburgh, USA, 1951 - P. 24.
  • Zinchenko, T. Slavetnyi banduryst I. Kuchuhura-Kucherenko // “NTE” 1961, №4 - P. 106-7
  • Martynovych, P.D. Kobzar Кобзар Ivan Kuchuhura-Kucherenko – IMFE, f. ІІ-4, od. Зб. 940
  • Mizynets, V. Koryfei kobzarskoho mystetstva // Bandura, 1985, №13/14, - P. 45-48
  • Sarkyzova-Sarazyny, I. Poslednyi kobzar // Vsemyrnyi turysy. 1930, №5, - P. 132.
  • Cheremskiy, K. P. Povernennia tradnytsii / K. Cheremskyi – Tsentr Lesia Kurbasa – 1999. – P. 288.
  • Cheremskiy, K. P. Shliakh zvychaiu / – Х.: Hlas. – 2002. – P. 444.

Template:Persondata

Іван Кучугура-Кучеренко

Кобзар Іван Кучугура-Кучеренко 1902 р.

Кучугура-Кучеренко Іван Іович (7 липня 1878, Мурафа Богодухівського повіту Харківської губернії (нині — Краснокутського району Харківської області) — †24 листопада 1937, м. Харків); (за іншими даними: * 1869 — † 1942, Харківщина) — відомий кобзар, громадський діяч, благовісник Української Автокефальної церкви

Біографія

Народився Іван Кучугура-Кучеренко в с. Мурафа Богодухівського повіту Харківської губернії (нині — Краснокутського району Харківської області).

У дитинстві в три роки перехворів віспою і втратив зір.

Навчався кобзарській справі напочатку у Степана Бідила а потім у панотця Павла Гащенка у с. Конатантинівки, Богодухівського повіту. Багато перейняв у Степана Пасюги та П.Древченка. Великий вплив на майстерність гри Кучеренка мав Гнат Хоткевич та Опанас Сластіон.

Після ХІІ Археологічного з'їзду (1902) на Івана Кучеренка звернула увагу українська інтелігенція. Намагаючись прищепити співцеві основи сценічного виконавства, з кобзарем займалися відомі музичні діячі й етнографи. У зв'язку з цим Філарет Колесса писав:

Template:Цитата

У 1908 році Микола Лисенко запросив Івана Кучеренка викладати до Київської музично-драматичної школи бандурницькі студії. Незважаючи на труднощі, викладання тривало два роки (до 1910).

В 1912 році виступав у Варшаві та інших міст Польщи. Зробив записи на патефоні і грмофоні.

В 1913 році виступав в Петербурзі де за два з половиною місяців дав понад 40 концертні виступи, а потім поїхав у Москву де виступав на імпрезах зорганізовано В. Шевченком на запрошення товариство "Кобзар".

У грудні 1915 в Катеринославі у приміщенні Комерційного клубу місцева «Просвіта» влаштувала вечір української народної пісні за участі Кучугури-Кучеренка та хору під керівництвом В.Петрушевського.

У 1919 році Кучеренку присудили звання народного артиста УНР.

У 1925 року Кучеренкові присудили звання народного артиста УРСР.


Вирок смерті І. Кучугурі-Кучеренку
Смертна маска І. Кучеренка робота Ф. Ємця.

Разом із Гнатом Хоткевичем склав думу про тяжке життя кобзарів (1902).

Майстер музичних інструментів (самостійно робив бандури). Мав багато учнів із середовища зрячих аматорів.

Був одруженим на сестрі свого вчителя Павла Гащенка. Діти Івана Кучеренка у 20-х роках виступали разом із батьком.

Іван Кучугура-Кучеренко все життя провадив активну громадську роботу. А у 1919 році його силоміць мобілізують до червоних аґітбригад. Пізніше він став одним із керівників Мураф'янського комнезаму.

У 1937 році його арештовують за так звану «участь у контрреволюційній організації». За вироком «особової трійки» від 24 листопада 1937 року Івана Кучугуру-Кучеренка був страчений. Похований у Харкові, у братській могилі на Польському меморіальному цвинтарі. За іншими даними, 1939 року заарештований і засланий більшовиками. За фальшивими свідченнями Ф. Лаврова був розстріляний німцями в 1942 році.

В 1939 році на з’їзді кобзарів у Києві він не був присутній і в статтях про розвиток радянського кобзарства, які друкувалися наприкінці 50-тих і початку 60-тих років ХХ ст., згадки про вклад І. Кучугури-Кучеренка в розвиток і поширення кобзарства немає. В списку українських артистів, які одержали звання Народного артиста, його ім’я і сьогодні відсутнє.

Лише в 70-тих роках ХХ ст. виявилась потреба «зреабілітувати» постать цієї людини, щоб виповнити порожнечу в історії українського кобзарства. З’явилися окремі статті й спогади про цього видатного кобзаря, а дату смерті, яка була засекречена, подали, як — 1943 рік — щоби читач думав, що кобзар помер під час німецькою окупації.

Сьогодні, нарешті з’явилася можливість гідно вшанувати пам’ять видатного кобзаря, подвижника української традиційної культури. Зусиллями митців з України і діаспори у м. Харкові і на батьківщині кобзаря у с. Мурафа Краснокутського району Харківської області в липні 2008 року будуть проведені ювілейні концерти і науково-практична конференція, присвячені життю і творчості визначного кобзаря. З нагоди 130-ліття І. О. Кучугури-Кучеренка у центрі с. Мурафи буде встановлено меморіальну дошку

Репертуар

Думи Кучугура-Кучеренко знав 8 дум, серед них наймайстерніше виконував

Народні пісні

У репертуарі мав понад 300 пісень.

Композиції

Автор відомої пісні “На високій дуже кручі” (на смерть Тараса Шевченка). Думу про Симона Петлюру.

Учні

Виноски

Template:Примітки

Джерела

  • Колесса Ф.. Мелодії українських народних дум. — К.: Наукова думка, 1969. — С. 316
  • Даниленко К. Народний співець кобзар Іван Іович Кучугура-Кучеренко … ІМФЕ. Ф.8-к.3, од.зб.15, — Арк. 3—4, 1921
  • Даниленко К. Народний співець-кобзар Іван Кучугура-Кучеренко — видавництво «Селянський будинок», Богодухів, 1921 — 16с.
  • Данилевський К. Славетний український кобзар — Іван Кучугура-Кучеренко (8 років як замордували НКВД) // УВАН, Матеріали таборів ДП, Реґенсбурґ, 1946 — 7 с.
  • Данилевський, К. Петлюра в серцях і піснях свого народу // Накладом філії Товариства українських політичних в'язнів в Реґензбурзі 1947 — 11 с.
  • Данилевський, К. О. Проф. Петлюра в серцях і піснях свого народу // Відбитка з Народного Слова, Пітзбурґ, США, 1951 — 24 с.
  • Зінченко Т. Славетний бандурист І. Кучугура-Кучеренко // «НТЕ» 1961, № 4 — С.106—7
  • Мартинович П. Д. Кобзар Іван Кучугура-Кучеренко — ІМФЕ, ф. ІІ-4, од. Зб. 940
  • Мізинець В. Корифей кобзарського мистецтва (Про І. Кучеренка) // Bandura, 1985, № 13/14, — С.45—48
  • Мішалов В. і М. Українські кобзарі-бандуристи — Сідней, Австралія, 1986–106 с.
  • Мішалов В. Ю. Харківська бандура - Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті - (Серія Слобожанський світ)— Харків,- Торонто, 2013 –368с.
  • Саркизова-Саразини, И. Последний кобзарь // Всемирний турист. 1930, № 5, — С. 132.
  • Черемський К. П. Повернення традиції / К. Черемський. — Х.: Центр Леся Курбаса. — 1999. — 288 с.
  • Черемський К. П. Шлях звичаю / — Х.: Глас. — 2002. — 444 с.
  • Федір Лавров. Кобзарі. К.: Мистецтво. 254 с.
  • Інститут історії України
  • Template:Жеплинський
Retrieved from "https://wikibandura.com/index.php?title=Ivan_Kuchuhura-Kucherenko&oldid=1911"