Roman Hrynkiv

From WikiBandura
Jump to navigation Jump to search

Gallery

Роман Гриньків

Роман Дмитрович Гриньків (18 березня 1969, м. Київ) — український бандурист, педагог. Заслужений артист України. Народний артист України. Лауреат Всеукраїнських (1988, м. Івано-Франківськ, I премія), Ґран-Прі Міжнародного конкурсу бандуристів ім. Г. Хоткевича (1993, м. Київ). Голова Фонду розвитку та вдосконалення бандуристського мистецтва «Золотий акорд». Удосконалив бандуру київського типу.

Життєпис

Закінчив Київську консерваторію в 1993 р. клас бандури професора С. Баштана. Викладач бандури в Національній музичній академії з 1997 — 2007 р. Заслужений артист України (1996), Народний артист України (2008)[1]. Є засновником і президентом фонду «Золотий акорд». Певний час жив у США і Канаді. Художній керівник тріо «Тріо Романа Гриньківа» тепер «Оркестр Романа Гриньківа». Одружений з бандуристкою Ларисою Дедюх. Виступав на спектаклі Наше Різдво з Ел ді Меолою в січні 2008 р. Заплановані 11 концертів з Ел ді Меолою в березні 2008 р. не відбулися[2].

Робота над конструкцією бандури та її удосконаленням

Дитячі бандури

Почав експериментувати й удосконалювати концертну бандуру.

  • 1989 — Зняв зайвий матеріал з корпусу бандури щоб змешити вагу інструмента. З допомогою батька переробив металеві деталі механіки на зразок Львівських бандур.
  • 1991 — Замовив новий інструмент у Й. Ментея, використовуючи ідеї, втілені в попередній бандурі. Інструмент отримав назву «Бандура Страдіварі».[3]
  • 1999 — Думка створення майстерні для виробництва бандури.
  • 1999 — Вперше причепив демферову механіку до бандури, яку йому батько зробив з титану. Причепив стиль до бандури для легшого утримання інструменту та для контролювання демпфера.
  • 2000 — Стажувався у канадського майстра бандур В. Вецала в Торонто. Вивчав способи комерційного виробництва бандури в Північній Америці.
  • 2001 — Майстерня-кімната на заводі пана В. Шведа та інших в Торонто. Займався ремонтом бандур. Перебрався в Торонто, де і створив власну бандурну майстерню. Йому допомагала діаспора.[4]
  • 2003 — Відкриття майстерні у Києві.[5] Творець нафталінової бандури старого зразка та електробандури з алюмінієвими корпусами.
  • 2006 — Закриття майстерні у Києві.

Участь у міжнародних фестивалях

  • 1988 — лауреат першої премії Всеукраїнського конкурсу виконавців на народних інструментах (м. Івано-Франківськ).
  • 1992 — лауреат третьої премії Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах «Кубок Півночі» (м. Череповець)[6]
  • 1993 — лауреата всеукраїнських та міжнародних конкурсів, володар Гран-прі імені Гната Хоткевича.
  • 1993 — фестиваль Ієгуди Менухіна «All the World's Violins» в Брюсселі.
  • 2000 — фестиваль Бандури в Торонто, Канада.[7]
  • 2000 — Bloor West Ukrainian Street Festival Торонто, Канада.[8]
  • 2005 — етнофестиваль Країна Мрій.[9]
  • 2005 — фестиваль Бандури в Перемишлі, Польща.
  • 2006 — III Міжнародний фестиваль «Сузі'я майстів» (Фестиваль виконавців на балалайці)[10]

Записи

  • (1994) Yehudi Menuhin «All the World's Violins» (учасник; один твір)[1] Virgin Classics 7243 5 45120 2 5
  • (1995) Бандура — Фірма Євшан, Канада (Соло), CDYFP 1135,[2]
  • (1999) Ел Ді Меола «Зимові ночі» (Al Di Meola «Winter Nights») TELARC jazz (учасник)

У виконанні Гриньківа звучить партія бандури лише в деяких композиціях цього альбому у складі ансамблю: Ел Ді Меола(акустична ґітара, перкусія, клавішні, багатострунна арфа, кайон, думбек, танбур); Герман Ромеро (додаткова перкусія, шейкер перкусія, акустична ґітара); Роман Гриньків (бандура).

  • (2000) Австралійські мандри Фундація Золотий акорд (соло)
  • (2001) Strings of Soul Canadian Bandura Foundation (учасник)
  • (2002) Jazzium, Vol. 1 Lemma CD (учасник)
  • (2002) Enlightenment Canadian Bandura Foundation (solo)

Композиції

Веснянка, Фуґа-остінато, Коломийка, Елегія.[11]

Учні

Ф. Дяденко, Н. Яницька, К. Троценко, В. Лисенко, О. Суслікова, Ю. Гаюр, І. Радіонова, Н. Голуб

Примітки

Template:Reflist

Джерела

Template:Div col

Template:Div col end