Tereshko Parkhomenko
Terentiy (Tereshko) Makarovych Parkhomenko (1872-1910-11?)
Terentiy Makarovych Parkhomenko (or as he was known Tereshko) was one of the most respected kobzars of the late 19th and early 20th century.
Biography
He was born 28/10/1872 in the village of Voloskivtsi, Sosnytsia county, Chernigov Governorate and became blind at the age of 11 after becoming gravely ill. He learned to play the bandura from the kobzar Andriy Haydenko. He began a sought out performer after his performance at the XIIth Archeological Conference. He had a tenor voice and a loud bandura and played songs with a patriotic content rarely performed by other kobzars.
This was the first stage performance of the kobzars organized by Hnat Khotkevych. The performance included the performances of 6 kobzars, including 4 from Kharkiv, 1 from Poltava province and 1 from Chernihiv province.
After the Kharkiv bandurists played and demonstrated what they knew, and the Mykhailo Kravchenko played it was time for Tereshko to demonstrate his art.
"So that is the way you play". And for some reason he repeated the statement. And he hit the strings! His bandura was large, and loud. His manner of playing was very specific: his left hand played the basses, and the right using a specific device: the fingers hit in one direction and then the other. (Our kobzars tried it but they could not do it). His voice - a high clear tenor. A song no-one had heard before about "Morozenko". Everything added up to a victory for Tereshko. The Kharkiv kobzars sat quiet. The first place of Tereshko was a given fact, and his song about Morozenko became the most popular song.
In his essay "Some facts about the kobzars and lirnyks" Khotkevych wrote:
"About the kobzars from Chernihiv province I would like to say a bit more because this is a totally new type of bandurist which are establishing themselves and have a great future. This is Terentiy Makarovych Parkhomenko. He is 30 years old and studied under Andriy Hojdenko, however he did not learn any dumy from him nor from his friends. "No matter how much Horilka I gave them, nothing came out of it" - he said. In the mean while Terentiy wanted greatly to learn to perform dumy - something spoke to his soul. I have not seen such a bandurists who listens with such intent to the performance of dumy and historic songs like this Parkhomenko. And his energies did not fall on barren ground: after meeting some Ukrainian intellectuals, he asked that they show him some dumy, he purchased books and song books, and he has a literate guide boy specifically for the reason, that he have the potential to learn dumy and old songs. "I didn't just come to the conference to perform - he said to me - but to learn more songs". And now he has 9 dumy in his repertoire, many historic songs - one of which - About Morozenko - you will hear tonight. But taking the melodies of his songs from the intelligentsia which can read and write. Terentiy does not go blindly creating arrangement which are foreign, but gives each song and individuality, returning forgotten recordings, so that the song does not have a bookish character. In such a way we can see that the intelligentsia is able to give back to the people their lost culture, and although it does not look after this culture very well, at least some aspects have been conserved. God grant Terentiy the energy to learn all that he wants. His is the future."
Terentiy knows 25 psalms, folk songs and humorous songs are so numerous in his repertoire. .... Terentiy plays on the bandura very well, and I want you to pay particular attention to the manner of playing the instrument. The matter lies in the fact that his ability to play the bandura has undergone an evolution, and in my opinion Terentiy's manner of playing is very old..."
The successful performance of the kobzars at the XIIth Archeological conference, showed a new direction in the development of kobzar art - the potential to perform this art on the stage. This new found potential was exploited initially by the kobzars that took part in the conference.
Reminiscing the performance of the kobzars after the conference Khotkevych wrote: "the most visible career was made by T. Parkhomenko. A tall with lank appearance he had a nice tenor voice as if made for the stage. He was able to use his talents: performing solo and in groups. In the periodic press there are numerous mentions about his performances in Kremenchuk, Uman', Yekaterinoslav, Vinnytsia, Elizabethgrad, Mohyla-Podilsk and other towns. The magazine "Ridniy krai" write about Parkhomenko's concert in 1908 that "it was a unique in its type: there performed blind kobzars without any intelligentsia influence. The organizer of the concert was a kobzar himself - Terentiy Parkhomenko. (Apart from Parkhomenko the concert had performances by Ivan Kuchuhura Kucherenko, Mykhailo Kravchenko, Pavlo Hashchenko and Petro Drevchenko.)
As an artist, Parkhomenko was able to became extremely popular in a short time. - They even had cigarette packets with his portrait on them.
Despite the popularity of Parkhomenko, there were anti-Parkhomenko writings in the press. The editor of the magazine "Ridniy krai" - Olena Pchilka - the mother of Lesia Ukrainka after hearing the performance of the kobzar at the Archeological conference in 1905 in Katerynoslav wrote:
..." The Chernihivite Parkhomenko - is of middle age, - this is a new kobzar a concert performer who has now gotten used to performing on stage, he is dress in a theatrical manner. he knows the words of dumy from books, and does not understand the melodies - he sings anything even a dance melody. he sang for us Morozenko."
A similar article was published by Pchilka in a review of a concert by 5 kobzars in Kyiv in 21/10/1908 - Parkhomenko - she wrote - "He can give to a sad duma a happy accompaniment. This cuts the ear, and only because no-one understands our dumy do people accept this."
Pchilka also wrote that Parkhomenko's voice was not good, but fresher than those other voiceless grandfathers and because of this Parkhomenko is successful. I feel that Parkhomenko gets applause just for the fact that he performs with the bandura and not for his performances. He sings without taste and understanding, and barely is able to play on the bandura."
After a period of success, he wound up living very poorly. He became sick and did not have money to get medical care. At the age of 38 he died - 23/5/1910
In the spring of 1910, Parkhomenko was given a terrible beating by police, and on March (?) 23, back in his native village of Voloskivtsi, he died of his injuries.
Students
Demian Symonenko, Vasyl' Potapenko,
Sources
- Mishalow, V. and M. - Ukrains'ki kobzari-bandurysty - Sydney, Australia, 1986
- "Kobzars", "Parkhomenko, Terentii," Encyclopedia of Ukraine, Vols. 2, 3 (Toronto: University of Toronto Press, 1988, 1993).
Терентій Макарович Пархоменко
Терентій (Терешко) Макарович Пархоменко (28 жовтня 1872 — 23 травня 1910) — кобзар, відома особистість із чернігівського Полісся, навчався в кобзаря Андрія Гайденка.
Життєпис
Народився 1872 р. в с. Волосківцях Сосницького повіту.
З описів М. Сперанського, що присвятив Пархоменкові спеціальні розділи своєї книжки «Южнорусская песня и современные ее носители», а також інших дослідників — А. Малинки, Г. Хоткевича, Терешко Пархоменко був талановитим бандуристом, майстром своєї справи. Знав вісім дум, історичні пісні про Морозенка, про Саву Чалого, двадцять вісім духовних віршів і псальмів, кілька типових для кобзарського репертуару сатиричних пісень — «Хома і Ярема», «Дворянка», «Міщанка», «Теща», «Щиглове весілля», танці «Козачок», «Дудочка», «Тетяна». Він мав високий голос, виразно фразував свій спів під супровід бандури. За наявним описом, його бандура мала 6 металевих обтягнутих басів на грифі й 14 приструнків на корпусі. Грав так званим чернігівським способом, який полягає на використанні лівої руки винятково для гри на бунтах (на басах), бандура міститься між колінами сторч до тулуба, права рука грає винятково на приструнках, до того ж використовують переважно два пальці — вказівний та середній.
Співець грав також і на ліру. Пархоменко, за його ж власним зізнанням, не цурався друкованої літератури. Наприклад, «Невольницький плач», «Федір Безродний», «Козак Голота», «Смерть Богдана Хмельницького», «Дума про сестру й брата» він перейняв із видання Б. Грінченка «Думи кобзарські», (Чернігів, 1887). Він знався з М. Лисенком, у якого перейняв «Почаївську псальму», котру записав композитор. Інші, наприклад, «Миколаю», «Сон Богородиці», «Чудо Почаївське» узяв із записів П. Чубинського та П. Безсонова.
До тексту кобзар ставився вільно. Дозволяючи собі деякі зміни, відзначав, що «всякий співає по своєму норову». Відомий фрагмент музичної рецитації від Т. Пархоменка, зокрема, «Дума про Федора Безродного» майже тотожний до того, що М. Лисенко записав від кобзаря Остапа Вересая. У Т. Пархоменка вчився лірник Аврам Гребінь (1878–1961) з с. Березни Чернігівської губернії, який осліп в 16 років. Він знався з кобзарями М. Кравченком із Полтавщини, П. Древченком, Г. Гончаренком та С. Пасюгою з Харківщини, від яких перейняв думи «Невольницький плач», «Про азовських братів», «Про Марусю Богуславку», «Про козака бандуриста».
Учні — Михайло Домонтович, Василь Потапенко, Никон Прудкий.
Високу оцінку його виконавської культури давали відомі фольклористи, етнографи, письменники — І. Франко, М. Сумцов, М. Сперанський, А. Лисовський, Олена Пчіпка та багато інших дослідників українського мистецтва, хоч дещо стримані були відносцно оцінки додерження традиційного виконавства та передавання репертуару.
Мистецтво Т. Пархоменка мало велике значення для подальшого розвитку гри на бандурі в Україні. Він мав чимало послідовників. Зокрема, колишній його поводир В. Потапенко (1888—1934) згодом став концертним кобзарем, організатором та керівником однієї з кобзарських шкіл Києва.
Під час останнього концерту, який відбувся взимку 1910 р. в Умані, за виконання бунтарської пісні кобзаря побили жандарми, що врешті-решт призвело до його смерті.
Помер 23 березня 1910 р. в с. Волосківцях (нині Чернігівська область).
Реперуар
Думи: (8)
- «Азовські брати»,
- «Невольницький плач»,
- «Вдова і три сини»,
- «Федір Безродний»,
- «Козак Голота»,
- «Смерть Богдана Хмельницького»,
- «Дума про сестру й брата»
- «Про смерть козака бандуриста»,
Історичні пісні:
- Про Морозенка,
- Про Саву Чалого,
Духовних віршів і псальмів, (28)
Сатиричних пісені:
- «Хома і Ярема»,
- «Дворянка»,
- «Міщанка»,
- «Теща»,
- «Щиглове весілля»,
Інструментальні танці:
- «Козачок»,
- «Дудочка»,
- «Тетяна»
Література
- Жадько В. Микола Аркас. — К., 2008. — С. 226.
- Мішалов, В. і М. Українські кобзарі-бандуристи — Сидней, Австралія, 1986–106с.
- Template:Жеплинський
- Українські народні думи (у п'яти томах) // Упор. Дмитренко М.К., Грица С. Й. , Довженок Г. В.,// НАНУ ІМФЕ, Київ, 2009, Т.1. с. 855