Vasyl' Kostovych Yemetz (15 December or 27 December 1891–6 January 1982) (2 August 1890-4 January 1982) (also went by Wassyl, Vassyl) was born in the village of Sharivka, 40 km from Kharkiv, Ukraine. Son of Kost' and Yevdokia (Kurakhovych)^[1]. Married to Maria Horta-Doroshenko. Virtuoso bandurist, founder and initial director of the Kobzar Choir in 1918 - the direct protege of the Kiev Bandurist Capella^[2][3].

Biography

Yemetz was born to a Cossack family. His father was interested in Ukrainian ethnography and his family was one of the first to have a phonograph (1899) with which they recorded and collected folk songs. It is from one of the local kobzari, Ivan Kucherenko, that Yemetz became drawn to the culture of the kobzari and learned to play the bandura in 1908^[4].

His first performance as a bandurist took place in 1911, and became very controversial because of the text of the song he chose to sing^[5][6].

He studied at the Kharkiv University (1911-13) but was forced to transfer in 1914 to Moscow University because of his political activities. In Moscow he became the first bandurist to perform solo in the Bolshoi Theatre in 1916. After this performance he was first hailed as a virtuoso in the Russian press^[7].

In the summer of 1913 he was invited by Mykola Bohuslavsky to Yekaterinodar in the Kuban to teach bandura. He was instrumental is establishing the modern bandura playing tradition amongst the Kuban Cossacks^[8][9].

After completing his studies at the Moscow University he received a teaching position in 1917 in Sosnytsia, Chernihiv province in Ukraine. There he was chosen as a delegate at the All-Ukr. National Congress held in Kiev in 1917.

In 1918 he moved to Kiev where he organized the first professional Bandurist Capella known as the Kobzar Choir. The first concert of the group taking place in the Bergone Theatre in Kyiv on November 3, 1918. The ensembles last concert was a Taras Shevchenko concert in March 1919^[10][11].

In 1918-20 he served with the Ukrainian National Army^[12].

Emigration in Europe

In 1921 he moved to Berlin where he continued his studies at the Berlin Conservatory^[13]. In Berlin he published a number of articles about the kobzari, which included materials about his interactions with them. This led to the publication of his first book on the Kobzari^[14][15].

In 1923 he moved to Prague, which had become a major Ukrainian emigre centre. Here he set up a school for the teaching of the bandura in Prague and Podebrady in 1923 which had over 60 students^[16]. A workshop for the manufacturing of instruments was established which made over 100 instruments. In 1926 the first collection of works for the bandura was published in Prague^[17].

On the basis of the many bandura students Yemetz established a second Bandurist Capella in Prague and also a number of smaller bandura ensembles in the Ukrainian Gymnasium, the Ukrainian Free University, the Drahomanov Pedagogical Institute in Prague and the Forestry Institute in Podebrady^[18].

Yemetz's highly publicized activities stimulated the re-establishment of the Kiev Bandurist Capella, the formation of the Poltava Bandurist Capella and the establishment of formal bandura classes in Kharkiv in 1926. The students of the Czech bandura schools established a culture of bandura playing in Western Ukraine and Poland when many students returned there after completing their studies^[19].

Yemetz's brother-in-law Hryhory Kopan wrote to him inviting him back to Kiev to re-establish the KievBandurist Capella in the early 1920s, however he declined to return.

In 1926 Yemetz continued touring Eastern Europe with solo recitals. In 1927 he first performed in France and Belgium^[20]. In early 1929 he tour Transcarpathian Ukraine and Romania, before returning to France and setting off for North America^[21].

North America

In 1929 Yemetz toured North America for the first time to great success recording his first record there in 1932^[22].

In 1934 Yemetz returned to France. He returned to North America in 1937 touring all the major cities of Canada and the United States. He married and in 1941 became an American citizen^[23].

Yemetz settles in Hollywood and starts work in 1945 on constructing a chromatic concert bandura. He develops a new repertoire for the instrument and tours the United States in 1946 with classical transcriptions played on the new chromatic concert bandura^[24]. This is the first time that such works as Beethoven's "Moonlight sonata" and Tchaikovsky's "Arabian dance" were performed on the bandura^[25].

In 1952 he records an LP record, however it was not commercially released^[26].

After 1956 he retired from performing and spent most of his time collecting materials and writing memoirs many of which remain unpublished^[27]. Much of his archives including music, photographs and concert programs were stored in a trunk he had left with a musicologist in Winnipeg and were destroyed during the Great Flood^[28].

He died in Hollywood January 4, 1982.

Address: 2531 Dearnborn Dr, Hollywood, California 90068.

Publications

He published over 40 articles on various aspects of the bandura. For a complete list of articles and books please see the Ukrainian version of this article^[29].

Students

O. P. Obabko, Kuzma Nimchenko, Antin Chorny, Mykhailo Teliha

Sources

• Kudrytsky, A. V. - Mystetsvo Ukrainy - Biohrafichnyj dovidnyk - Kyiv 1997
• Ukrainians in North America, USA
• Горлиця. Л. Василь Ємець – кобзар віртуоз, композитор // Вісті, №34, 1970.
• Кіндзерявий-Пастухів, С. - Думки вголос – Кобзарський листок Рік 5 ч. 39, Січень 1978, (Про записи з грою В. Ємця)
• Литвин, М. – Струни золотії – “Веселка”, К.:1994 (117с.)
• Мішалов, В. і М. Українські кобзарі-бандуристи – Сідней, Австралія, 1986 - 106с.
• Самчук, У. - Живі струни - Детройт, США, 1976 (468с.)

References

Template:Reflist

Template:Persondata

Template:Ukraine-bio-stub

Василь Ємець

Василь Костьович Ємець (Template:Н 15 (27) грудня 1890, с. Шарівка, тепер смт Шарівка, Богодухівський район, Харківська область — Template:† 6 січня 1982, Лос-Анджелес, США) — український бандурист-віртуоз, бандурний майстер, історик, письменник.

Життєпис

Юність — Слобожанщина

Народився на Слобідській Україні в козацькій родині — Костя та Марії Курахович.

Музичні здібності, любов до української пісні передалися Василю від батька й матері. У їхній родинній оселі навіть стояв фонограф (з 1899 р.), на якому записували народні пісні. Хлопець виростав серед народних мелодій, особливо його захоплювала гра сліпих кобзарів. Навчаючись у старших класах гімназії, він на власноруч зароблені гроші купив собі бандуру в Київського майстра А. Паплинського.

В 1908 р. почав вивчати гру на бандурі у кобзаря Івана Кучугури-Кучеренка.

Перший його публічний виступ відбувся 6 грудня 1911 року в Охтирці (тепер Сумська область). Цей виступ мав надзвичайний резонанс і ледь не завершився виключенням Василя з гімназії, бо він співав «Розриту могилу» Тараса Шевченка. Від виключення з гімназії врятувало те, що на вчительську раду, де розглядався цей «скандальний інцидент», він представив «Кобзаря» Т.Шевченка — з позначкою «Дозволено цензурою».

У 1911 році Василь Ємець вступає до Харківського університету на природничий відділ фізико-математичного факультету. У вільний від навчань час створює кобзарську групу і навчає гру на бандурі студентів, а також виступає у харківському кінотеатрі «Зєркало жізні» у перервах між фільмами. Цього року влітку він уперше почув кобзарський ансамбль сліпих кобзарів під керівництвом І. Кучеренка в Охтирці, що породило ідею створити такий ансамбль зрячих бандуристів.

Кубань і Москва

Влітку 1913 року на запрошення Миколи Богуславського прибув до Катеринодару, де організовував «Першу кубанську кобзарську школу». Ця подорож в 1913 р. та наступного літа заклали основу для майбутнього розквіту кобзарської музики на Кубані. Ансамблі та гуртки бандуристів були закладені в усіх українських планаках-станицях на Кубані. Понад 50 бандуристів Кубані мали можливість вивчати гру на бандурі у В. Ємця.

1914 — після участі в демонстрації проти заборони вшанування пам'яті Тараса Шевченка В. Ємець змушений був виїхати з України до Москви, де продовжив навчання в місцевому університеті. Там він бере активну участь у товаристві «Кобзар» та спількується з українськими бандуристами, які гуртувалися в Москві. Восени 1914 року Ємець виступив на Всеслов'янському концерті в Москві. Російська преса відзначила високу майстерність його гри.

У 1916 році відбувся виступ Василя Ємця у Великому імператорському театрі. Після цього виступу найбільша на той час московська газета «Русскоє слово» вперше назвала Ємця віртуозом. До сьогоднішнього часу В. Ємець єдиний бандурист, який виступав як соліст-бандурист у цьому театрі.

Закінчивши Московський університет 1917 року, він повернувся в Україну (на Чернігівщину), де 1917–1918 — вчителював у м. Сосниці (тепер Чернігівська область).

Київ

Січень 1918 р. — у складі Бойового куреня військового міністерства УНР брав участь в обороні Києва від червоних військ Михайла Муравйова.

Березень-квітень 1918 р. — служив у полку ім. гетьмана Петра Дорошенка Першої козацької синьої дивізії УНР

У 1918 році за сприяння гетьмана Павла Скоропадського організував колектив з 8-ми бандуристів, який називався Кобзарський хор. Цей колектив став основою Київської капели бандуристів. 3 листопада 1918 року в Києві в театрі Берґоньє (тепер театр ім. Лесі Українки) відбувся перший прилюдний концерт Кобзарського хору. Потім були виступи в Українському робітничому домі, Купецькому зібранні, «Молодому театрі» Леся Курбаса. В березні 1919 після концерту, присвяченого Т. Шевченкові на Шулявці, Кобзарський хор ліквідувався і В. Ємець та інші учасники Кобзарського Хору покинули столицю.

1919 — виступав з концертами на фронтах на Тернопільщині та в Галичині.

Еміграція у Європі

1920 року Ємець емігрує до Берліна, де ремонтує свою бандуру, студіює музику в Берлінській консерваторії та пише працю про кобзарів.

1922 — сольні концерти в Берліні та по Карпатській Україні. У видавництві «Українське слово» (Берлін) була видана його розвідка «Кобза та кобзарі» з бібліографічним додатком З.Кузелі (репринтне перевидання — видавництво «Музична Україна», 1993, Київ). Це найвідоміша, але не єдина його публікація — загалом їх понад 20 (деякі — іноземними мовами).

1923 — на запрошення Українського Громадського Комітету переїжджає в Чехословаччину. Виступає в таборах для інтернованих українців, пізніше — по різних містах Чехії. В Празі зорганізував школу гри на бандурі (1923) та на базі найкращих студентів — другу капелу бандуристів (1924 р.) та кілька студентських ансамблів гри на бандурі в околиці Праги та Подебрадах. У школі вивчали гру на бандурі майже 100 студенти. Під його ініціативою була також закладена майстерня для серійного виробництва бандури, яка перетворилася на філію фірми з виробництва музичних інструментів Інґушек, де були виготовлені понад 100 інструментів.

1926 Концерти в Ужгороді та по Закарпатті.

1927 Концерти в Бельгії та Франції.

1929 Василь Ємець концертував по Франції та Закарпатті, Буковині, де виступав у Чернівцях.

1930-32 концертні гастролі північною Америкою, де записав платівку із записами «В степах України» та історичну пісню «Максим, козак Залізняк».

1934 року Василь Ємець переселився до Франції і на довгий час зупинився в Парижі, де брав участь у концертах французьких музичних товариств та по приватних домівках, які улаштовувала Федерацією французьких артистів.

Еміграція у Північній Америці

1937 Переїжджає в Канаду. Багато концертує по всіх великих містах США та Канади.

1937 року одружився. Грає, пише, організовує, вчить і робить бандури. Переїзджає в Мінеаполіс.

1940 — переїхав до Голівуду, США.

1941 — Весною стає Американським громадянином.

1942 — Концертні гастролі по США.

1945 — Зробив першу хроматичну концертну бандуру на 56 струн. Створює новий репертуар для неї та застосувує свою техніку до гри на хроматичному інструменті.

1946 — Перший публічний виступ з хроматичним інструментом. Заграв Місячну сонату Бетховена на концерті у Філадельфії.

1948 — Концерти на радіо та телебаченні в Голлівуді та в Торонто. Власними руками змайстрував другу так звану «подвійну бандуру» на 62 струни. Згодом визнані професіонали не вірили, що таку бандуру міг зробити аматор. Використовують звук бандури у кількох фільмах.

У 1952 в Голлівуді записує другу довгограючу платівку на хроматичній подвійній бандурі, де були записані композиції «В горах України», «Передзвін», «Танцюючи сніжинки» та кілька класичних транскрипцій. Платівка не була комерційно видана за життя бандуриста.

У США з ним познайомився о. Іриней Готра-Дорошенко, В. Ємець став його учителем з гри на бандурі.^[30]

На своїй бандурі виконував транскрипції творів Бетховена, Чайковського, Дворжака, і мріяв поставити її поруч арфи, скрипки, піаніно.

В старості працював над завершенням видання своїх спогадів про концертні подорожі Закарпаттям y 1929 р. та про громадське життя в Празі в середині 1920-их роках, а також приготовляв до видання свою платівку інструментальних творів.

Василя Ємця називали «кобзарем у фраку».

Праці та статті

• Ємець, В. — Відродження бандури // «Сніп», Х.:1912
• Ємець, В. — Шануймо народних співців // «Маяк», ч.8 К.:1913
• Ємець, В. — Кобза — Кілька слів про українського народного струмента та його походження // «Українське слово», ч.76, Берлін.:1921
• Ємець, В. — Кобзарі старих часів // «Українське слово», ч.102, 103, Берлін.:1921
• Jemetz, V — Kobza a kobzari — «Hudebni Vychova» N. 8, 9, 10, 1922 i 6-7, 1923, Praha
• Ємець, В. — Кобза і кобзарі — 1-ше видання, Берлін, 1923, (111с.) 2-ге видання, Н. Й., 1959, 3-тє видання, Київ, 1991.
• Jemetz, V — Kobza narodni hudebni nastroj Ukrajincu — «Prazsky Illustrowany Zpravodaj» N. 216, 1925
• Jemetz, V — Ukrajinsky Kobzar Ostap Veresaj — «Prazsky Illustrowany Zpravodaj» N. 216, 1925
• Jemetz, V — Kobza-Bandura, ukrajinsly narodny nastroj — «Narodna Politika» 22.1.1925 Praha.
• Ємець, В. — Перша кобзарська капела // «Наш світ», 15 лютого, 1925 Варшава.
• Ємець. В. — Кобзар Остап Вересай — «Календар Робітничого Союзу на 1926 р.»- Скрентон, 1925, (С.93-102)
• Ємець, В. — Українські думи // «Канадійський фармер», 26 Березня, 1925 Вінніпеґ, Канада.
• Ємець, В. — Українські народні співці // «Канадійський ранок», 11 і 18 травня, 1926 Вінніпеґ, Канада.
• Ємець, В. — Кобза-бандура — Український народний струмент. // «Дніпро», 15 травня, 1926 — Чикаго.
• Ємець. В. — Кобзар Остап Вересай — «Календар Робітничого Союзу на 1926 р.»- Скрентон, 1926, (С.93-102)
• Ємець, В. — Кобза-бандура — Руський народний музичний інструмент. // «Свобода», 30 вересня, 1926 — Ужгород.
• Ємець, В. — В справі поширення кобзарства // «Народна воля», 23 липня, 1927 — Скрентон, США
• Jemetz, V — Kobza-Bandoura. L'instrument national ukrainien — Liege — Universitaire 13.5.1927 Belgique.
• Ємець, В. — Відродження кобзи. // «Тризуб», 16 січня, 1927 — Париж
• Ємець, В. — На Закарпатті. // «Тризуб», 27 листопада, 1927
• Ємець, В. — Яка кобза є українським національним інструментом. // «Час», 1929 — Чернівці.
• Ємець, В. — 25 літ творчою праці — (Програмка концерту) — Торонто, 1936 (24с.)
• Ємець, В. — Ювілейна пам'ятка з нагоди двадцяти-п'ятилітньої праці Василя Ємця для української музичної мистецтва (1911—1936) — Вінніпеґ, Канада 1936 (24с.) (У бібліотеці Осередку у Вінніпезі)
• Ємець, В. — На добру славу України — г. «Український робітник», Канада 17.11.1950 (Про платівки УКБ та про Тютюнника)
• Ємець, Василь — У золоте 50 річчя на службі Україні — Голівуд, США, 1961 (341с.)
• Ємець. В. — Перша капела бандуристів у світі правди // «Батьківщина», Торонто, № 13-14, 17-31.7.1971, // № 15, (1257) 14.8.1971,
• Ємець, В. — Кобза-бандура — «Кобзарський листок» Рік 5, ч. 32, Лютий, 1977.
• Ємець В. Кобза та кобзарі : з бібліогр. дод. З. Кузелі і з 16 образками / Василь Ємець. – Берлін : Укр. слово, 1923. – 111 с. : іл. – (Бібліотека ”Українського слова” ; ч. 34).

Учні

М. Дремцов, О. Обабко, Кузьма Німченко, Антін Чорний, Михайло Теліга

Див. також

• Кобзарський хор

Примітки

Template:Reflist

Джерела

• Дутчак В. Г. Ємець Василь Костянтинович // Template:ЕСУ
• Горлиця Л. Василь Ємець — кобзар віртуоз, композитор // Вісті, № 34, 1970.
• Кіндзерявий-Пастухів С. Думки вголос // Кобзарський листок. Рік 5 ч. 39, Січень 1978, (Про записи з грою В. Ємця)
• Литвин М. Струни золотії // «Веселка», К.: 1994. — 117 с.
• Мішалов В. і М. Українські кобзарі-бандуристи. — Сідней, Австралія, 1986 — 106 с.
• Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті. — Серія Слобожанський світ. — Харків-Торонто, 2013 — 368 с.
• Самчук, У. Живі струни. — Детройт, США, 1976. — 468 с.

Template:Бібліоінформація Warning: Default sort key "Ємець Василь Костьович" overrides earlier default sort key "Yemetz, Vasyl".