Kyiv Bandurist Capella

From WikiBandura
Jump to navigation Jump to search

Template:Cleanup

Bandurist ensemble from Mena, c. 1910, directed by Vasyl Potapenko.
The Kyiv Bandurist Capella, 1925.
The Kyiv Bandurist Capella under the direction of D. Balatsky, 1937.

The Kyiv Bandurist Capella (Template:Lang-uk) is a male vocal-instrumental ensemble that accompanies its singing with the playing of the multi-stringed Ukrainian folk instrument known as the bandura.

The group was initially known as the Kobzar Choir and was officially established in August 1918 under the direction of the renowned bandurist virtuoso Vasyl Yemetz. Despite intermittent periods of non-activity, the group continues to actively perform to this day.

History

Preamble

The idea of organizing a bandura ensemble of sighted players came to V. Yemetz after seeing a performance by four kobzars in Okhtyrka: Ivan Kuchuhura Kucherenko, Pavlo Hashchenko, Petro Drevchenko and Oleksander Hamaliya on 20 August 1911. In some of the pieces, the kobzars were joined by the lira player Sampson Vesely. This performance seemed to have been the catalyst for the later formation of the first Kobzar Choir.

Initially, Yemetz tried to organize a Bandurist Capella in Kharkiv from his students in 1913. His next attempt was with his students in the Kuban region in 1913-1914 in Yekaterinodar, but none of these attempts were fully successful. This could have been possibly due to the youth and inexperience of Yemetz himself. In 1914, Yemetz travelled to Moscow where he had the chance to see the bandura ensemble that was organized by Vasyl Shevchenko. He was also aware of the student bandura ensemble organized by Mykhailo Domontovych in Kyiv in 1905.

Organization

In April 1917, Yemetz first visited Kyiv travelling there as a delegate to the First Ukrainian Congress. After a brief return to Kharkiv, he settled in Kyiv. In May 1918, he placed advertisements in the Kyivan newspapers Vidrodzhennia, Robitnycha hazeta and Narodna volia asking for interested persons to approach him with the intent of organizing a kobzar ensemble.

A number of bandurists answered these advertisements and they had their initial gathering in June of that year. Altogether 18 people came to the first meeting. Each had varied playing levels, musical knowledge, and technical proficiency. Each had different playing styles and instruments made by various makers. The Chernihiv playing style was chosen over the Kharkiv-style by Yemetz as being easier for every one to initially master. A standard tuning had to be chosen which initially also proved problematic. Some of those initially interested dropped out because they could not read music and thought that playing from music was not traditional.

The group was initially known as the Kobzar Choir (Kobzarsky khor) and later Kobzar Capella (Kapela Kobzariv). Yemetz states that the word bandurist was not used at all at that time.

First performance

After a few months of rehearsing, the ensemble was ready for their concert début. This also proved problematic because none of the bandurists had the money to pay the rent required for a concert hall in Kiev. This obstacle was overcome by the direct intervention of Hetman Pavlo Skoropadsky. Before their first independent concert, they had a chance of performing as a group at the Hetman's Palace. After hearing them perform, Hetman Skoropadsky was so moved that he made sure that the rental fee was paid for the use of the second largest hall in Kiev after the Opera Hall - the Bergonie Theatre (now known as the Lesya Ukrainka Theatre). The première concert of the Kyiv Kobzar Choir took place on 3 November 1918.

The program given by Yemetz for the first concert included the following pieces:

  1. Kozatskiy pokhid (Hey nu khloptsi do zbroyi) arrangement V. Yemetz - (Instrumental)
  2. Pro Morozenka (solo)
  3. Ta lita orel - arrangement V. Yemetz
  4. Duma - Pro smert' kozaka bandurysta (solo)
  5. Hey na hori ta zhentsi zhnut' - arrangement V. Yemetz
  6. My hajdamaky
  7. Ya siohodni shchos' duzhe sumuyu (solo)
  8. Vyklyk - Arrangement V. Yemetz - Instrumental
  9. Hopak (by M. Kropovnytsky) - Instrumental
  10. Tarasova nich (solo) - V. Yemetz
  11. Oy shchozh to za shum - uchynyvsia - arrangement V. Yemetz
  12. Kyselyk (solo)
  13. Ta vzhe rokiv dvisti
  14. Hey ne dyvuyte dobriyi liudy
  15. Oy za hayem, hayem
  16. Horlytsia - Instrumental
  17. Hrechanyky

"Kozatskiy Pokhid (Hey nu khloptsi do zbroyi)" and "Vyklyk" are still played by many bandurists in North America although the pieces are often ascribed to bandurist Mykhailo Teliha, a Kuban Cossack and a member of this initial Kobzar Choir. Teliha was also a student of Vasyl Yemetz. These works were recorded by Teliha by a Polish record company "Syrena Elektro" and were published in a collection of bandura works in Prague in 1926.

The concert was a resounding success. The music section of the Directive of Culture and Art of the Ministry of Education of Ukraine commissioned a project to fund the chorus, open a bandura school, a hostel for blind kobzars, a workshop for the manufacture of banduras, and the formation of a kobzar museum.

Other concerts followed in the Shuliavka neighbourhood and in what is now known as the Kiev Philharmony on European Square of Khreschatyk. Yemetz was also invited to teach bandura at the Ukrainian Music Institute in Kiev which later became the Kiev Conservatory. Numerous performances followed for the members in the Ukrainian Army.

Their final performance took place at a concert dedicated to the memory of Taras Shevchenko in Kiev in 1919. After this, the political situation in Kiev changed dramatically and the group disbanded. Yemetz travelled to Prague where he established a bandura school and a second bandurist chorus in 1923 which initially received excellent reviews in the Soviet Ukrainian music magazines in 1925.

Membership

Yemetz states that the Kobzar Choir initially had 7 only members:

  • Vasyl Yemetz (director), moved to Prague, then the United States. (1890-1982) B1
  • Hryhoriy Kopan (1887—1938), a student of V. Potapenko; arrested and shot in 1938 b ut in other sources state tha he died i 1975.
  • Khvedir Dibrova, Kuban Cossack; shot in 1919. Recent documents have his listed as Sava Dibrova (1880-1919) T
  • Fedir Doroshko (1888—1938), arrested and shot in 1938. (n othe sources he joined in 1924.
  • M. Panchenko, (listed as Fedir Petrovych Panchenko) ( - 1928) arrested and disappeared, later presumed shot. T.
  • Andriy Slidiuk, post office worker; shot in the spring of 1919 in Starokonstantynivka. (B)
  • Mykhailo Teliha, Kuban Cossack; emigrated to Prague, shot by Germans in Kyiv in 1942. (T)

A recently discovered list of players includes the following Hryhoriy Andriychyk (1892-1941) (B1) Yakiv Tsebrenko (T)


Yemetz does not remember nor mention the participation of Oleksiy Dziubenko (who by other accounts joined the Kyiv Bandurist Chorus in 1925) nor Hryhoriy Andriychyk, Josyp Snizhniy, or Vasyl' Potapenko.

Bandurist and professor Mykola Shchohol gives the names of the members of the reconstituted group formed in 1923 as:

  • Hryhoriy Andriychyk, arrested in 1937.
  • Fedir Doroshko, shot 1938.
  • Hryhoriy Kopan, shot 1938.
  • M. Panchenko, arrested and disappeared
  • Marko Kashuba, also a student of V. Potapenko and the organizer of a bandurist chorus in Kharkiv in 1925. Arrested and shot in 1938.
  • H. Tsebrenko, shot in 1938.

Of the original members whom Yemetz remembered, only three were in the re-established group: Doroshko, Kopan and Panchenko.

The fate of the participants of the first Kiev Kobzar Choir does not seem to be a very happy one:

  • Hryhoriy Kopan (1887—1938), a student of V. Potapenko; was arrested by the GPU in 1930 and again on 19 March 1938. He was shot on 28 April 1938 at 23.00.
  • Fedir Doroshko, arrested on 15 February 1937 as a leader of a counter-revolutionary group and shot on 28 April 1938 at 23.00.
  • Andriy Slidiuk, post office worker; was shot by the Bolsheviks in the spring of 1919.
  • Khvedir Dibrova, Kuban Cossack from Krasnodar, and student of Vasyl Yemetz. Shot in 1919.
  • M. Panchenko, arrested and later disappeared.
  • Mykhailo Teliha (1900—1942), Kuban Cossack; emigrated to Prague, and later performed throughout Western Ukraine and Poland. He was shot by the Nazis in 1942 with his poetess wife Olena in the Babi Yar massacre in Kiev.

The only one that survived and did not die a violent death was director Vasyl Yemetz (1891–1982), who emigrated from Ukraine, moved to Prague and then settled in the United States.

There are no known photographs of the first Kyiv Bandurist Capella known as the Kobzar Choir, however a photograph of a poster from 1919 was included in Omelchenko's Candidates dissertation on the history and development of the bandura.

References

  • Yemetz, V. - Het'man Pavlo Skoropadskiy ta persha Kapelia Kobzariv - in Yemetz's collection - U zolote 50-richchia na sluzhbi Ukraini, Toronto, 1961
  • Yemetz, V. - Na dobru slavy Ukraini- h. Ukrains'kyj robitnyk, Canada 17 November 1950

Template:Use dmy dates

Київська капела бандуристів

TODO: THIS IS A TEMPORARY TEMPLATE, CLEAN IT UPКиївська капела бандуристів (1925)

Київська капела бандуристів — український музичний колектив, організований, В. Ємцем за сприяння Гетьмана Павла Скоропадського. Відлічує свою історію з серпня 1918 року, відколи бандуристом Василем Ємцем був заснований «Кобзарський хор» і були проведена перша репетиція колективу. Припинив існування в квітні 1919-го, відновився в грудні 1923 р. а знову припинив існування в жовтні 1934 р. В жовтні 1935 р. залишки учасників гурту були об'єднані з залишками Полтавської капели бандуристів (яка також припинила існувати в жовтні 1934 р.), і була створена Об'єднана зразкова капела бандуристів.

Історія

Передісторія

Менська капела бандуристів (1910). На фотографії: 1. Кашуба Марко Пилипович (1875—1934), 2. Копань Григорій Якович (1890—1937) 3. Панченко Федір Петрович, (без бандури) 4) Сидить Потапенко Василь Василєвич, 5) Яценко в капелюсі 6) Войцех Григорій Євтихович (1877—1937)

В серпні 1902 року, в Харкові провели XII археологічний з'їзд, на якому Гнат Хоткевич організував лекцію та концерт з виступом кобзарів та лірників. Крім виступу окремих кобзарів, було підготовано ансамблевий виступ, який мав значний успіх і вплинув на формування майбутніх кобзарських колективів.

В 1904 в Москві на концерті для збирання коштів навчальних потеб українських студентів виступив квартет молодих зрячих бандуристів в складі Г. Хоткевича, А. Чайковського, В. Шевченка та А. Волощенка.

В Києві перший в Україні колектив зрячих бандуристів був створений з студентів Київського університету в 1906—1909 роках під керівництвом Михайла Домонтовича. Колектив складався з 6-ти учасників і часто виступав на українських громадських подіях довкола міста.

В 1910 р. короткий час існував ансамбль, який складався з учнів класу гри на бандурі музичної школи Лисенка, де викладав кобзар Іван Кучеренко. Відомо також, що бандури для школи виготовив кобзар, майстер бандур родом з Чернігівщини — Петро Бондар.

Думка про створення кобзарського колективу виникла у Василя Ємця в 1911 р. після концерту кобзарського квартету в Охтирці, де грала група слобідських кобзарів під керівництва кобзаря Івана Кучеренка. На задум Ємця вплинуло також й існування кобзарського колективу під керівництвом В. Шевченка, при українському товаристві «Кобзар» в Москві, де Ємець вчився у 1913—1914 рр., а також певні спроби та експерименти, які він провів на Кубані в 1913 р.

Кобзарський хор (1918—1919)

У травні 1918-го оголошення про створення колективу були надруковані в газетах «Відродження», «Робітнича газета» та «Народна воля». Репетиції колективу почалися в серпні того ж року.

Перший концерт відбувся 3-го листопада 1918 р. Гроші за оренду зали сплатив гетьман Скоропадський. Концерт відбувся у другій за розмірами залі Києва — Театрі «Берґоньє».

Програма першого концерту включала:

  • Гей нумо хлопці до зброї — обр. В. Ємця — Інструментальний твір
  • Про Морозенка (соло)
  • Та літа орел — обр. В. Ємця
  • Про смерть козака (соло)
  • Ой, на горі та женці жнуть — обр. В. Ємця
  • Ми гайдамаки
  • Я сьогодні щось дуже сумую — (соло)
  • Виклик — Інструментальний твір (Варіації на теми Ніч така місячна);— обр. В. Ємця
  • Гопак — (за М. Кропивницьким)
  • Тарасова ніч — соло В. Ємець
  • Ой, що ж що за шум — обр. В. Ємця
  • Киселик — соло
  • Та вже років двісті
  • Гей, не дивуйте добрії люди
  • Ой, за гаєм, гаєм
  • Горлиця — Інструментальний твір
  • Гречаники
  • Не пора
  • Ще не вмерла України ні слава, ні воля

Потім були гучні виступи в Українському робітничому домі, Купецькому зібранні, Українському молодому театрі Леся Курбаса, де серед інших були присутні багато військових.

Коли до влади прийшла Директорія, Кобзарський хор виступив у великій залі міністерства Народної освіти — на бенкеті Директорії, потім виступав для Українського козацтва — на Печерську, в Олексіївському парку, в Луцьких казармах, де були розташовані Січові стрільці. Полковник Василь Кучабський від імені стрілецтва вітав бандуристів. У своїй промові він ставив зіграність хору в приклад вояцтву, кажучи, що, коли вояки будуть змагатись за Україну душа в душу, нога в ногу «отак карно, як карно, струна в струну, продзвеніли бандури та пролунали голоси кобзарів — можемо бути певні, що воля України буде забезпечена».

В березні 1919 р., після концерту, присвяченому Тарасу Шевченкові, який відбувся на Шулявці, з захопленням влади більшовиками колектив припинив своє існування.

Учасниками першого кобзарського колективу були: В. Ємець, М. Теліга, Григорій Андрійчик, Федір Панченко, Яків Цебренко, Сава Діброва, Григорій Копан, Андрій Слідюк. Усі крім В. Ємець та М. Теліга, які виїхали на Захід, зазнали жорстoкого переслідування від більшовиків.

Київська капела бандуристів (1923—1934)

Київська капела бандуристів в Каневі 1925 р.

У 1923 р. відновила свою діяльність під керівництвом учасника попередної капели Григорія Копана. Згодом її очолив колишній поводир кобзаря Т. Пархоменка, Василь Потапенко який переселився з Мени до Києва. В 1925 році художнім керівником став Михайло Полотай котрий в той час вчився в Київській консерваторії.

На рекламі концерту 1923 року заявлено 6 учасників. В 1925 р. (Кашуба Марко Пилипович (1875—1934), Копань Григорій Якович (1890—1937), Федір Панченко, Потапенко Василь Василєвич, Григорій Яценко, Войцех Григорій Євтихович (1877—1937)), з приходом бандуристів М. Полотая та В. Потапенка, колектив роширився до 8-ми виконавців, в 1927 р. він налічував 10 учасників. Колектив розширив свою діяльність численними концертами по Україні, що сприяло популяризації в Україні як капели, так кобзарства загалом.

У 1930 р. керівництво колективу перейняв М. Опришко, а з 1933 р. капелою керував Борис Данилевський. У січні — жовтні 1934 р. колектив було реорганізовано шляхом об'єднання з Полтавською капелою бандуристів.

Склад

Диригенти та мистецькі керівники

  1. Василь Ємець (1918—1919)
  2. Георгій Копан (1923—1925)
  3. Михайло Полотай (1925—1928)
  4. Дмитро Андрусенко (1928—1930)
  5. Микола Опришко (1930—1933)
  6. Борис Данилевський (1933)
  7. Микола Михайлов (1934)

Неповний список учасників Капели бандуристів

Див. також

Література

  • Ємець В. Гетьман Павло Скоропадський та перша Капела кобзарів — Торонто, 1961
  • Ємець В. На добру славу Україні — г. Український робітник, Канада 17.11.1950

Посилання

Retrieved from "https://wikibandura.com/index.php?title=Kyiv_Bandurist_Capella&oldid=1950"