Kharkiv style
The Kharkiv Academic Style of Bandura Playing is a specific way of playing the Ukrainian folk instrument Bandura. The term is sometimes used interchangeably with Poltava style playing, while others consider them different styles entirely or consider Poltava style to be a type of Kharkiv style.
The instrument is held in a way that allows both hands equal access to all the strings. Firstly, the left hand has access to the entire range of strings and is not restricted to holding the instrument as it is in other styles and secondly, the right hand similarly has access to play all the treble strings and also all the bass strings.
The manner in which the instrument is held also influences the technique used by the bandurist. In some instances the left hand may use all five fingers in playing. The position in which the bandura is held also means that the 5th finger of the right hand can also be used with more dexterity than in the Kiev style.
The left hand has two positions for playing. The first position is such that the thumb is used to slide the hand along the edge of the instrument and allowing the remaining four fingers to pluck the strings and the second position is such that the left arm is thrown over the instrument (as shown in photograph of the bandurist) giving the hand access to all the strings so as to either complement or mirror the action of the right hand.
The fact that both hands have access to all of the strings means that both hands are able to pluck the same strings at a fraction of a second apart and thus produce complex tremolos and other effects. It is not possible to create these effects on the Kiev style bandura and are not possible to be reproduced even when two Kiev style instruments are played simultaneously.
References
- Diakowsky, M. - A Note on the History of the Bandura. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. - 4, 3-4 №1419, N.Y. 1958 - С.21-22
- Diakowsky, M. J. - The Bandura. The Ukrainian Trend, 1958, №I, - С.18-36
- Diakowsky, M. – Anyone can make a bandura – I did. The Ukrainian Trend, Volume 6
- Haydamaka, L. – Kobza-bandura – National Ukrainian Musical Instrument. "Guitar Review" №33, Summer 1970 (С.13-18)
- Hornjatkevyč, A. – The book of Kodnia and the three Bandurists. Bandura, #11-12, 1985
- Hornjatkevyč A. J., Nichols T. R. - The Bandura. Canada crafts, April-May, 1979 p. 28-29
- Mishalow, V. - A Brief Description of the Zinkiv Method of Bandura Playing. Bandura, 1982, №2/6, - С.23-26
- Mishalow, V. - The Kharkiv style #1. Bandura 1982, №6, - С.15-22 #2 – Bandura 1985, №13-14, - С.20-23 #3 – Bandura 1988, №23-24, - С.31-34 #4 – Bandura 1987, №19-20, - С.31-34 #5 – Bandura 1987, №21-22, - С.34-35
- Mishalow, V. - A Short History of the Bandura. East European Meetings in Ethnomusicology 1999, Romanian Society for Ethnomusicology, Volume 6, - С.69-86
- Mizynec, V. - Folk Instruments of Ukraine. Bayda Books, Melbourne, Australia, 1987 - 48с.
- Cherkasky, L. - Ukrainski narodni muzychni instrumenty. Tekhnika, Kyiv, Ukraine, 2003 - 262 pages. ISBN 966-575-111-5
Харківський спосіб гри на бандурі
Ха́рківський спо́сіб гри на банду́рі (Хоткевичівський спосіб гри на бандурі) — спосіб гри на бандурі, який розробив Гнат Хоткевич (1877—1938) на основі народного способу гри на бандурі, який використовували слобожанські кобзарі. Народний спосіб кобзарі часто називали зіньківською наукою або іноді зіньківським способом гри на бандурі.
Бандури, приспособлені для грання Харківським способом, відрізняються від інших у конструкції, яка дозволяє тримати інструмент так, щоби легко можна було грати обома руками по цілому діапозоні бандури. Харківський спосіб, розроблений Г. Хоткевичем, відрізняється від народного способу, який вживали слобожанські кобзарі, у тому, що ліва рука перебрала мелодичне наватаження і більше грає на приструнках. У процесі гри використовувалися усі 10 пальці. Ліва рука могла грати в перекиданому виді через обичайку.
У Х. С. ліва рука може грати в двох положеннях: 1) по обичайці — де великий палець ходить по обичайці, а 4 пальці перекидаються через обичайку і грають по всіх струнах. 2) в перекиданому положенні — де рука перекидається через обичайку і всі 5 пальці л. р. грають посередині струни так як права.
Перший підручник гри на бандурі (1909) та перша надрукована композиція для бандури (1910) були написані для виконання на бандурі харківським способом.
Харківським способом викладав кобзар І. Кучеренко в Лисенківській музичній школі в 1908—10 рр., а також його учень Василь Ємець.
В 1926 р. було зорганізовано першу кафедру народних інструментів у Харківському Музично-драматичному інституті. Клас бандури харківського способу вів Г. Хоткевич до 1932 р. В 1928 р. був створений професійний квартет бандуристів (Л. Гайдамака, І. Олешко, О. Геращенко, Я. Гаєцький) який пропагував харківську школу гри на бандурі. З 1928 р. Полтавська Капела бандуристів також перейшла на харківський спосіб гри на бандурі. Харківський спосіб також використовувала капела бандуристів при 25 Чапаївській дивізії, квартет бандуристів 23 артелерійського полку, Ленінградська капела бандуристів при фірмі «Експротлес», Оркестр українських народних інструментів при клубі «Металіст» та Оркестр українських народних інструментів при Палаці піонерів у 30-ті роки.
Г. Хоткевич підготував новий підручник у 6 зошитах для харківської бандури, який був частково (3 частини) надрукований в 1929—31 рр. Він також підготував до друку кілька збірників нот та працю «Бандура та її можливості», які, на жаль, через репресії автора не було надруковано за його життя.
В 30-х роках всі бандуристи, які пройшли курс навчання у Г. Хоткевича, зазнали репресій від радянської влади. Викладання в ХДМІ харківського способу гри на бандурі продовжував після звільнення Г. Хоткевича його учень Леонід Гайдамака, а після його еміграції до США учень Гайдамаки, Перекоп Іванов.
Майже всі бандуристи, які володіли грою на бандурі Харківським способом, або виїхали закордон, або були заарештовані та розстріляні.
Кілька невдалих спроб відродити харківський спосіб гри на бандурі було зроблено в Україні в 50—60-х роках XX ст. В. Кабачком, П. Івановим та І. Скляром, на жаль були приречені на поразку через недостатню кількість інструментів та заборону використовувавти композиції, обробки і переклади Г. Хоткевича та Л. Гайдамаки і через нестачу фінансової підтримки від держави.
З 60-х років Київські бандуристи помилково використовують термін «харківський спосіб» або «Х. С.» для зазначення способу перекидки лівої руки через верхнього шемстока на приструнки бандури київського типу.
Харківський спосіб зберігся та розвивався у Австралії та дещо в США, переважно в особах Л. Гайдамаки, З. Штокалка, Г. Бажула та їхніх учнів — П. Деряжний та В. Мішалов.
Після проголошення самостійності України та контакту бандуристів України з діаспорою інтерес до харківського способу гри на бандурі відновився в Україні. Професор Львівської консерваторії В. Герасименко зробив кілька бандур харківського типу і мав нагоду застосувати на цьому інструменті чимало удосконалень.
Між відомих виконавців харківського способу гри в Україні — Тарас Лазуркевич, Олег Созанський та Дмитро Губ'як. Харківський спосіб та школа також сьогодні відновлюється в Харківському Університеті мистецтв в роботі Л. Мандзюк та Б. Стандари.
Харківська бандура відрізняється по конструкції від на сьогодні більш поширеної Київської бандури. Головна відмінність в доступі до приструнки лівої руки та продовження викладу струн приструнків на басових струнах.
Література
- Мандзюк, Л., Стандара, Б. Актуальність відродження Харківської бандури // Зб. «Традиції і сучасне в українській культурі». Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 125-річчю Гната Хоткевича. — X.: 2002 — С. 30-31
- Мандзюк, Л., Стандара, Б. Проблеми відродження Харківської бандури в Україні // Традиція і національно-культурний поступ. Збірник наукових праць. — Х.: 2005 — С. 165–170
- Омельченко, А. Поєднання двох типів бандур і його значення для розвитку мистецтва бандуристів // Українське музикознавство, № 3. — К.: 1967. — С.222-227 та Бандура, 1985, № 13/14. — С. 12-16.
- Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ)— Харків — Торонто, 2013 −368с.